Чи справді потрібен вогнегасник після запобіжного клапана?
Одного разу я працював над проектом, де виникла дискусія щодо того, чи потрібен вогнегасник після запобіжного клапана. Висловлювалися занепокоєння щодо двох сценаріїв: якщо запобіжний клапан викидає повітря в атмосферу, чи може джерело займання в повітрі вплинути на обладнання або трубопроводи на вході клапана? Якщо він скидається у факельну систему, чи може зворотний зв’язок спричинити аварію, пов’язану з обладнанням або трубопроводом вище за течією? Дозвольте мені сформулювати свій висновок наперед: у переважній більшості робочих умов полум’ягасник не встановлюється після запобіжного клапана.
Що говорять стандарти?
Давайте спочатку переглянемо вказівки щодо «встановлення запобіжного клапана».
HG/T 20570.2-1995, *Вибір і встановлення запобіжних клапанів*, служить еталоном для вибору та встановлення клапанів на хімічних підприємствах. Він охоплює все в найдрібніших деталях - встановлений тиск, протитиск, вхідні та вихідні трубопроводи, атмосферний розряд і викид у закриті системи. Розділ 13.0.1 вимагає, щоб діаметр вихідної труби був не меншим, ніж діаметр вихідного отвору клапана, і визначає, що сума динамічного та статичного протитиску для пружинних клапанів не повинна перевищувати 10% заданого тиску. Розділ 13.0.3 описує, як розгалуження мають з’єднуватися з верхньою частиною головного колектора під кутом 45 градусів під час скидання на факел. Весь стандарт не містить жодної згадки про «вогнегасники».
Далі розглянемо інструкції по установці. SY/T 10044-2002 (API 520, частина II) присвячено встановленню пристроїв для скидання тиску. Він охоплює протитиск, атмосферний розряд, розряд закритої системи та розрахунки сили реакції, але також не згадує встановлення вогнегасників після запобіжних клапанів.
Отже, де насправді розглядаються вогнегасники та захист від спалаху? Вони описані в загальному посібнику для систем скидання тиску: SY/T 10043-2002, що відповідає API 521, *Керівництво для систем скидання тиску та систем скидання тиску*. Зверніть увагу на контекст: ці заходи обговорюються в розділі про факельні системи, а не в розділі про встановлення запобіжного клапана. Найбільш критична точка міститься в розділі 5.4.3.2.2; оригінальний текст говорить: «Найпоширенішим методом запобігання поширенню полум’я в факельну систему через проникнення повітря є встановлення ущільнювального барабана, як описано в розділі 5.4.2.2. Для запобігання зворотному спалаху іноді використовуються полум’ягасники, але їхнє застосування обмежене, оскільки вони схильні до закупорювання. Найсерйознішою проблемою полум’ягасників є те, що вони створюють перешкоду в факельній системі; їх використання рекомендовано лише тоді, коли горючий газ закритий. сухі, не піддаються корозії та не містять конденсованих рідин. Крім того, полум’ягасники мають ще один недолік: коли система охолоджується після викиду гарячого матеріалу, повітря може втягуватися в факельну систему».
Цей уривок передає три ключові повідомлення: По-перше, навіть для факельних систем, які дуже чутливі до зворотного спалаху, стандартним рішенням, якому віддається перевага, є герметизуючий барабан (рідке герметизація), а не полум’ягасник. По-друге, полум’ягасники є просто «випадковою» альтернативою, і в тексті підкреслюється їхня схильність до закупорювання. По-третє, рекомендовані умови експлуатації — неагресивні, сухі та без конденсованих рідин — «рідко зустрічаються» у факельних системах.
Розділ 4.4.3.4.1 того ж стандарту є ще чіткішим: рідинні ущільнювачі (водяні ущільнювачі) є основним засобом захисту від зворотного удару для факельних систем; для легкозаймистих газів, таких як водень і ацетилен, правильно сконструйоване та підтримуване рідинне ущільнення забезпечує чудовий захист від зворотного спалаху.
Розгляньте також GB 50160-2018, *Кодекс проектування протипожежного захисту нафтохімічних підприємств*; полум'ягасники визначені в таких контекстах: обладнання для відділення рідини та придушення полум'я має бути встановлено там, де лінії випуску горючих газів з'єднуються з факелом (розділ 5.5.16, рівень системи); для резервуарів із нерухомим дахом класу AB і класу B (розділ 6.2.19); і для газопроводів палива нагрівача (розділ 7.2.12). Зауважте, що всі посилання на рівні «система/обладнання»; жоден із них не вказує "нижче за кожним окремим запобіжним клапаном".
Виклавши стандарти, можна зробити висновок очевидний: установці полум’ягасника після запобіжного клапана абсолютно не місце в нормативній базі.
Чому б його не встановити? Ось три вагомі причини:
1 Засмічення фактично відключає важливий запобіжний пристрій.
Запобіжний клапан є останньою лінією захисту від надмірного тиску в посудині. Якщо сердечник полум’ягасника забивається полімерами, коксовою дрібною фракцією, накопиченою рідиною або домішками, запобіжний клапан не може звільнитися – це, по суті, схоже на блокування запобіжного механізму. API 521 стверджує це прямо: найгірший сценарій блокування – це «утворення перешкоди в системі». Якщо поставити цю перешкоду безпосередньо перед кожним запобіжним клапаном, це безпечніше чи небезпечніше?
2 Падіння тиску знижує пропускну здатність клапана.
Полум'ягасник - це не пряма труба; потік повинен проходити через металеву сітку або сердечник, створюючи опір. Цей опір збільшує протитиск запобіжного клапана. Для пружинних клапанів підвищений протитиск зменшує пропускну здатність (див. криву корекції протитиску в HG/T 20570.2, рис. 16.0.8). У результаті потрібно або збільшити розмір клапана, або перейти на сильфонний збалансований тип, що збільшує витрати.
3 Захист від зворотного удару слід впроваджувати на рівні системи, а не на рівні окремого клапана.
Щоб спалах відбувся, полум'я має поширитися вгору за течією від наконечника факела назад до обладнання. Розташування полум’ягасника після кожного клапана не блокує зворотний шлях системи (головний колектор залишається відкритим), водночас створюючи безліч точок, схильних до засмічення, які потребують обслуговування. Правильний підхід полягає у встановленні захисної лінії на вході факельної системи — за допомогою барабана з рідинним ущільненням або молекулярного ущільнення (API 521 4.4.3.4.1, 5.4.2.2) у поєднанні з вибиваючим барабаном (GB 50160 5.5.16), — щоб діяти як єдиний ефективний бар’єр.
Отже, де саме слід встановити вогнегасник?
Щоб не переплутати, ось контрольний список:
| Розташування | Встановлювати чи ні? | Література: |
| Атмосферна сторона вентиляційних клапанів накопичувального резервуару | Установка (тип кінця труби) | SH/T 3007-2014 5.1.9 |
| Вхід факельної системи | Установка (на рівні системи, з розподільником рідини) | ГБ 50160 5.5.16 |
| Паливний нагрівач палива газопровід | встановити | ГБ 50160 7.2.12 |
| Вентиляційна лінія низького тиску, що випускається безпосередньо в атмосферу (PSV не направляється на факел) | Не рекомендується | Схильність до засмічення; встановлення можна розглядати, якщо газ є чистим і легкозаймистим. |
| Випуск кожного запобіжного клапана (обслуговування на факелі) | Не встановлювати | Ні HG/T 20570.2, ні API 520/521 не містять цієї вимоги. |
Підводячи підсумок: встановлення вогнегасника після запобіжного клапана означає ставку на надійність одного життєво важливого пристрою проти надійності іншого запобіжного пристрою, а також ненавмисно збільшує протитиск. Найкраще покласти завдання запобігання зворотному спалаху барабану рідинного ущільнення факельної системи.





